Сторінка для батьків
Шановні батьки!
Головне управління ДСНС України у Харківській області наголошує на важливості дотримання дітьми правил безпечної поведінки.
Біда трапляється тоді, коли дітей залишають напризволяще там, де на кожному кроці на них чатує небезпека. Легковажне поводження малечі з вогнем, газом, електричними приладами, вибухонебезпечними предметами, незнання елементарних правил безпечної поведінки є першопричинами сумних та трагічних наслідків.
Не залишайте дітей без нагляду!
Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки. Приділіть декілька хвилин відвертій розмові з дітьми.
Нагадайте дітям, що у разі виникнення пожежі або іншої надзвичайної ситуації, слід негайно телефонувати у службу порятунку за номерами “101” та “112”.
Пам’ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих!
ПОРАДИ БАТЬКАМ ПІД ЧАС ВІЙНИ
КІР: ШВИДКИЙ І НЕБЕЗПЕЧНИЙ.
Як захистити себе і дитину
Кір, краснуха, епідемічний паротит, поліомієліт, дифтерія, кашлюк можуть швидко поширюватись та загрожувати вам та вашій дитині.
Єдиний спосіб захиститися від цих інфекцій та запобігти розвитку небезпечних ускладнень – зробити щеплення.
Якщо ваша дитина пропустила щеплення за графіком чи не має їх взагалі, надолужте за першої ж можливості. Зверніться до найближчого закладу охорони здоров’я, щоб отримати щеплення безкоштовно.
Важливо пам’ятати!
- Якщо дитина пропустила щеплення , то не потрібно починати з початку всі щеплення проти цієї інфекції.
- Якщо графік порушено, вакцинацію можна робити проти любої інфекції у будь-якому порядку.
- Радимо робити кілька щеплень одночасно – це світова практика, що дозволяє захистити дитину від кількох захворювань одразу.
- В Україні зареєстрований спалах поліомієліту – небезпечного захворювання, що може призвести до невиліковного паралічу. Упевніться, що ваша дитина отримала принаймні 2 дози вакцини ІПВ.
- У 2023 році є ризик спалаху кору. Подбайте, щоб дитина у 12 місяців мала першу дозу вакцини КПК (кір-краснуха-паротит) та у 6 років – другу дозу.
- При травмах існує високий ризик правця, підвищується ризик заразитися на гепатит В (наприклад, під час хірургічної допомоги). Подбайте, щоб дитина мала 3 дози вакцини від гепатиту В та всі щеплення від правця згідно календаря щеплень.
- Немає потреби в обстеженнях (аналіз крові, сечі, імунограма) перед вакцинацією.
Захистіть себе та власну дитину!
“РЕДАН” пам’ятка для батьків 
Алгоритм дій батьків у випадку травматизму дитинив позаурочний час
- Надати дитині першу долікарську допомогу.
- У разі необхідності викликати «Швидку допомогу» за тел. 103 або звернутися до фахівців лікарні чи травмпункту.
- Протягом доби повідомити класного керівника про нещасний випадок, що стався з дитиною.
Рекомендації для батьків
щодо профілактики гострих респіраторних захворювань
5 найважливіших фактів про поліо
http://oleksiivka.ucoz.com/5_najvazhlivishikh_faktiv_pro_polio.docx
ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ЩЕПЛЕННЯ
http://oleksiivka.ucoz.com/shho_potribno_znati_pro_shheplennja.docx
ПАМ’ЯТАЙТЕ!!!!!!!!
http://oleksiivka.ucoz.com/storinka_dlja_batkiv.docx
Пам’ятка батькам
- Пам’ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім’я в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, аби створити в сім’ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
2. Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа Ії належить світові. Сприймайте дитину як особистість єдину, унікальну і неповторну.
3. Не виражайте часто свого незадоволення, критики – це тільки породжує антагонізм в стосунках дітей і батьків.
4. Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і схвалення.
5. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.
6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.
7. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.
8. Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.
9. Насильство над дітьми – це протиприродний акт, який забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».
10. Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.
11. Пам’ятайте, що в сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Пам’ятка учням
- Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими батьками, не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.
2. У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.
3. Пам’ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо коли він – з небезпечними предметами в руках; ваше завдання – якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі – на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.
4. Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.
5. Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, психологом, зверніться до міліції.
6. Не вірте у погрози з боку кривдників.
7. Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
8. Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова – це насильство.
9. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не мають права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом. В Сімейному кодексі (ст.. 150, ч. 7) написано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками. Та інші види покарань які принижують людську гідність. Дитина може подати до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».
10. Навчаться розрізняти поняття «добро» і «зло». Все, що принижує людську гідність – є зло, все, що звеличує гідність людини – добро.
| УВАГА БАТЬКАМ! |
| Шановні батьки! У період канікул ви зобов’язані!!!
Не залишайте дітей без нагляду. Ви повинні знати, де знаходиться ваша дитина протягом дня і ночі. Слідкуйте, щоб діти обережно поводилися з вогнем. Використання піротехнічних засобів (петард, бенгальських вогнів, хлопавок) небезпечне для життя і здоров’я. Нагадуйте дітям, що необхідно дотримуватись правил дорожнього руху. Не дозволяйте, щоб діти ходили на водоймища, які ще не вкриті кригою або вкриті слабкою кригою. Нагадуйте правила поводження з побутовим газом під час користування газовими плитами. Пам’ятайте про правила поводження з дикими тваринами та бездоглядними свійськими тваринами. Не допускайте, щоб Ваші діти вживали алкогольні напої. |
09 листопада стартував тиждень безпеки дорожнього руху: у центрі уваги – діти. У рамках десятиліття дій з безпеки дорожнього руху 2011-2020, проголошеного резолюцією Генеральної Асамблеї ООН з підвищення безпеки дорожнього руху в усьому світі, міністерство охорони здоров’я України виступило ініціатором проведення в Україні щорічного тижня безпеки дорожнього руху, який пройде з 9 по 15 листопада. Головною темою тижня у 2015 році, визначеною ООН, буде безпека дітей на дорозі. Усі заходи матимуть на меті привернення уваги суспільства до проблеми дитячого травматизму та смертності на дорогах і поліпшення дорожньої безпеки. За ініціативи міністерства охорони здоров’я та за участі міністерства інфраструктури, міністерства внутрішніх справ, міністерства освіти і науки, інших міністерств та відомств, наукового середовища, Всесвітнього банку, Всесвітньої організації охорони здоров’я, міжнародних та вітчизняних організацій в Україні пройде низка заходів, спрямованих на підвищення рівня обізнаності населення щодо безпеки на дорозі, попередження дорожньо-транспортного травматизму, медичного забезпечення безпеки дорожнього руху тощо.
ДІТИ І ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ
У родині не жалкують часу на те, щоб пограти з дитиною, погуляти, навчити читати або малювати, відправити його в спортивні секції, у всілякі гуртки, але рідко знаходять п’ять хвилин в день, півгодини в тиждень, щоб навчити дитину уникати нещасного випадку, особливо на вулиці.
Досить вивчити “історії хвороб” дітей, що постраждали від травм, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, поговорити з лікарем-хірургом або травматологом, щоб зрозуміти просту істину – з кожних двадцяти випадків дев’ятнадцять, виявляється, типові (часто повторюються) виникають у тих самих стандартних ситуаціях, число яких не таке вже й велике. Ситуації ці можна знати, а поведінці в них — навчити. Та все ж нещастя можна запобігти!
Головним у вихованні законослухняного громадянина ( у тому числі і як учасника дорожнього руху) для батьків повинен бути принцип «Роби, як я». Щоб дитина не порушувала Правила дорожнього руху, вона зобов’язана не просто їх знати – у неї має сформуватися навичка безпечної поведінки на дорозі. Навіть якщо ви спізнюєтеся, все ж переходьте дорогу там, де це дозволено Правилами; у власному автомобілі дотримуйтеся швидкісного режиму; користуйтеся пасками безпеки й не дозволяйте перебувати дітям до 12 років на передньому сидінні. Приклад батьків буде значно ефективнішим, ніж сотні разів повторені слова «не ходи на червоне світло».
Навчайте дітей умінням орієнтуватися в дорожній ситуації, виховуйте потребу бути дисциплінованими на вулиці, обережними й уважними! Знайте, якщо Ви порушуєте Правила дорожнього руху, ваша дитина буде діяти так само!
Пам’ятайте, що ви стаєте учасником дорожнього руху не на проїзній частини вулиці, а ще на тротуарі. Тому, відправляючись у школу з малюком, поясніть йому, що потрібно бути уважним з перших же кроків, виходячи з будинку. Пройдіть із ним увесь шлях і намагайтеся показувати найнебезпечніші ділянки на дорозі. Відзначте ті моменти, які виникають при посадці в громадський транспорт і, особливо, при виході з автобуса або тролейбуса.
Навчіть своїх дітей правилам безпечного переходу проїзної частини дороги!
Разом обговорюйте найбільш безпечні шляхи руху, щодня нагадуйте дитині: ПЕРШ НІЖ ПЕРЕЙТИ ДОРОГУ – ПЕРЕКОНАЙСЯ В БЕЗПЕЦІ!
Поясніть дитині, що зупинити автомобіль відразу – неможливо!
Щоб правильно вибудувати процес навчання, необхідно враховувати психологічні і вікові особливості дітей.
Психологічні особливості дітей
У малюка дошкільного віку обмежене поле зору, тому він не може навіть приблизно визначити відстань до автомобіля, що наближається. Зрозуміти, з якою швидкістю рухається авто, здатний навіть не кожний школяр.
Навіть якщо дитина дивиться на автомобіль, це не значить, що вона його бачить. Захоплений власними думками, переживаннями, часто малюк просто не помічає транспортний засіб.
У перехідному віці виникають інші труднощі – підліткові властиве нехтування небезпекою. Він певен, що з ним не відбудеться те, що трапляється з іншими. І, не дивлячись по сторонах, без остраху виходить на дорогу.
А малята в дошкільному й молодшому шкільному віці взагалі не сприймають автомобіль як погрозу. Для них яка-небудь іграшка, м’яч набагато важливіше здоров’я й життя. Тому існує правило: якщо на дорогу викотився м’яч – чекай дитину. Потреба дітей у русі в цьому віці, яка переважає над обережністю, прагнення грати в будь-яких ситуаціях, невміння швидко оцінити обстановку або прийняти правильне рішення, недостатні знання про джерела підвищеної небезпеки можуть привести до сумних наслідків.
Усі ми живемо в суспільстві, де треба дотримуватися певних норм і правил поведінки в дорожньо-транспортній обстановці. Найчастіше винуватцями дорожньо-транспортних випадків є самі діти, які грають поблизу доріг, переходять вулицю в невстановлених місцях, неправильно здійснюють посадку в маршрутні транспортні засоби й висадження з них.
Варто звернути увагу на те, що діти – це особлива категорія пішоходів і пасажирів. Їх не можна вимірювати тими ж категоріями, що й дорослих, адже для них дослівне трактування Правил дорожнього руху неприйнятне, а нормативний виклад обов’язків пішоходів і пасажирів на недоступній для них дорожній лексиці, що вимагає від дошкільників абстрактного мислення, ускладнює процес навчання й виховання.
От чому із самого раннього віку необхідно вчити дітей безпечній поведінці на вулицях, дорогах, у транспорті й Правилам дорожнього руху, вибираючи форми й методи навчання найбільш придатні для їхнього віку. У цьому повинні брати участь і батьки, і заклади освіти: в дитсадках, школах та інших освітніх установах.
У процесі навчання дітей правилам дорожнього руху, основне завдання батьків і педагогів — сформувати три основні навички поведінки, які допоможуть дитині зорієнтуватися в дорожніх ситуаціях.
- Навичка зосередження уваги– це межа, перед якою необхідно зупинятися, витримувати паузу, для психологічного орієнтування у зв’язку з переходом у небезпечну зону, а також для адекватної оцінки обстановки не тільки очима, але й думкою.
- Навичка спостереження– дитина повинна бачити предмети, що оточують її, як рухливі (автомобілі, що рухаються по дорозі) так і нерухливі (автомобілі, що стоять на узбіччі, в кущах і т.д.), що закривають огляд проїзної частини, сприймати їх як потенційну небезпеку.
- Навичка самоконтролю– ступаючи на проїзну частину, поспіх і сум’яття необхідно залишити на тротуарі, дотримуватись повного спокою й не відволікатися ні на що ті кілька хвилин, які потрібні для переходу дороги.
Пам’ятайте, всі ці поради та, головне, знання Правил дорожнього руху та поведінки на дорогах, допоможуть уникнути небезпечних ситуацій – збережуть Ваше здоров’я та життя!
ШАНОВНІ БАТЬКИ!
Під час осінніх канікул у наших дітей буде багато вільного часу. Сподіваємося, що він пройде без прикрих випадків, адже легковажне поводження дітей з вогнем, водою, газом, незнання елементарних правил безпечної поведінки є першопричинами сумних та трагічних наслідків.
Педагогічний колектив занепокоєний тим, що в останній час, збільшилася кількість травмування дітей у позаурочний час та вдома. Школярі проявляють особисту необережність, неуважність під час гри, їзди на велосипеді, просто коли залишаються вдома.
Шановні батьки! Не залишайте дітей без нагляду! Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Створіть удома безпечне середовище для Вашої дитини. Виховуйте у них навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками, транспортом, у спілкуванні один з одним. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам’ятайте, ці хвилини вимірюватимуться ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди – потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.
Пам’ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих!
Безпека учасників дорожнього руху.
Світловідбиваючі елементи
Безпека учасників дорожнього руху – поняття, важливість якого не можна перебільшити, тим паче, якщо мова іде про дітей.
В наш час діти стали дуже активні. Тому з’являється гостра необхідність у проведенні заходів з профілактики ДТП.
Статистика свідчить, що в Україні щоденно трапляється чотири дорожньо-транспортні пригоди за участі найменших учасників дорожнього руху, в яких три дитини травмується. Та найгірше, що мають місце пригоди, де діти гинуть під колесами автомобілів.
Серед основних причин, за яких діти ставали учасниками ДТП – раптовий вихід на проїзну частину дороги та перехід вулиці у невстановленому місці. Найбільше таких пригод стається саме в умовах недостатньої видимості, коли водій немає достатньо часу для реагування на такі ситуації.
У вирішенні забезпечення безпеки дітей на дорогах допоможе яскравий світловідбивач – наліпка, браслет чи підвіска, які відбивають світло фар автомобілів, що рухаються.
Завдяки унікальним властивостям матеріалів, з яких виробляється світловідбивач, його застосування дозволяє суттєво, в 6-8 разів зменшити рівень травматизму та загибелі пішоходів на дорогах.
Світловідбивач на одязі – на сьогоднішній день реальний спосіб вберегти дитину від травм на неосвітленій дорозі. Коли фари автомобіля «вихвачують», нехай навіть маленький, світловідбивач, водій здалеку бачить яскраву світлову точку. Тому шанси, що велосипедист чи пішохід будуть помічені, збільшуються в багато разів.
Наприклад, якщо в автомобілі ввімкнено ближнє світло фар, то звичайного пішохода водій побачить на відстані 25-40 метрів, що недостатньо для миттєвого реагування. А використання світловідбиваючого елемента збільшує цю цифру до 400 метрів!
Маленька підвіска на мотузці чи значок на булавці кріпляться на одязі, наклейки – на велосипеді, самокаті, рюкзаку, сумці.
З метою підвищення рівня безпеки школярів на дорогах країни підприємство «Скіф лтд» спільно з МВС України просить долучитися до соціального проекту-акції «ПОМІТНИЙ ШКОЛЯР» та пропонує свої послуги у виготовленні світловідбивачів.
Інформація для батьків по попередженню дитячого травматизму та збереженню життя і здоров’я дітей
Шановні батьки! Суспільство вкрай стурбоване станом травмування та загибелі дітей. За статистичними даними щорічно гине величезна кількість дітей внаслідок аварій, утоплення, удушення, у вогні. Лише вдумайтеся: в середньому щодня в нашій країні через нещасні випадки гине чотири дитини, щотижня – одна школа втрачає клас дітей, щороку, країна втрачає півтори тисячі юних громадян! Нещастя стається саме тоді, коли діти залишаються напризволяще, де небезпека чатує на кожному кроці: вдома – коли працюють електропобутові прилади та є вільний доступ до сірників та запальничок, вибухонебезпечних предметів, хімічних речовин; на вулиці – в умовах стрімкого потоку транспорту; під час відпочинку у лісі, горах, біля водойм. Діти стають заручниками обставин, а їх легковажне ставлення до вогню, води, незнання елементарних правил безпеки часто є першопричинами сумних та трагічних наслідків.
Травматизм поділяють на: побутовий, транспортний, шкільний і спортивний. Буває ще вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння.
Найпоширенішим є побутовий травматизм.
Побутовий травматизм – це ушкодження, які діти отримали вдома у будинку, у дворі чи саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але найнебезпечніші з них – це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти.
Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіше – це недостатній догляд батьків. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, стають причиною травм, а іноді і смерті. Це ж саме стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів і за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються.
Принципи запобігання побутового травматизму різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить все навпаки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку несуть в собі необдумані вчинки, доводити помилковість їх уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.
Найтяжчим, з найбільшим процентом смертності є травми від автомашин, автобусів, тролейбусів, поїздів та інших видів транспорту. І головними причинами є бездоглядність дітей на вулиці, коли ідуть до школи чи з неї, а також у години дозвілля, а призводять до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом.
Надзвичайно небезпечно кататись дітям на велосипедах, мопедах, моторолерах, скутерах якщо вони не склали відповідних екзаменів на право водіння.
Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх.
Якщо дитина бачить що старші порушують правила вуличного руху, легковажно ставлять до рекомендації, то від дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина перш за все бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, учителів, працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з травматизмом.
Шановні батьки! Звертаємося до Вас з проханням: не залишайте дітей без нагляду, дбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей! Навчайте їх культури поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, водою, газовими та електричними приладами, різного виду небезпечними речовинами та предметами. Пам’ятайте: безпека ваших дітей залежить тільки від вас самих! Сподіваємося, що тільки у співпраці ми зможемо вирішити основну проблему людства – збереження найціннішого скарбу – життя!
БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ
Про шкідливість тютюнопаління серед підлітків
Є така казка. У далекому минулому, коли тютюн тільки завезли у Вірменію, біля підніжжя Арарату жив добрий і дуже мудрий старий. Він відразу не злюбив це зілля і намагався переконати людей не вживати його. Одного разу він побачив, як купці розклали свій отруйний товар. Вони кричали: «Божественне листя! Божественне листя! У ньому засіб від усіх хвороб!» Навколо них зібралося багато народу. Підійшов і старий: «Це «божественне листя» приносить людям користь: у будинок курця не зайде лиходій, його не вкусить собака, він ніколи не постаріє. Купці з подивом подивились на старого. «Ти правий, мудрий діду,— сказали вони. — Але звідки ти знаєш про такі чудові властивості «божественного листя»?» Старий усміхнувся і пояснив: «Лиходій не зайде в будинок курця, оскільки у того, хто віддає багато грошей за тютюн і стає бідним, нічого красти. Крім того, від куріння він буде кашляти всю ніч, а злодій не заходить у будинок людини, що не спить. Через кілька років куріння людина ослабне, в неї почнуть боліти ноги, вона ходитиме з паличкою. А який же собака вкусить людину із ціпком у руці? І, нарешті, курець ніколи не постаріє, тому що помре замолоду.» Відійшли люди від купців. Якби всі прислухалися в наш час до порад мудрого старого.
Сьогодні ми поговоримо про згубну пристрасть до тютюну. Тютюн родом з Америки. Але задовго до відкриття Колумба, якщо виходити з історичних та археологічних джерел, почали палити ще до нашої ери, наприклад, народи Азії, Африки, а на початку І ст. – давні слов’яни.
Як же розвивалося паління?
Прибувши до Америки, Колумб серед інших подарунків одержав від місцевих жителів висушене листя рослини “петум”, яке вони палили, згорнувши в трубочки. Звалися вони “сигаро”.
Рослина, яка одержала назву від імені провінції Табаго (острів Гаїті), почала свій підступний хід по країнах та континентах. Після другого походу Христофора Колумба (1493-1496 pp.) насіння було завезено в Іспанію, звідки воно потрапило в сусідні європейські країни. Потім у період великих відкриттів морськими та сухопутними караванними шляхами це зілля було доставлене в різні куточки земної кулі.
Таке швидке поширення тютюну пояснювалось тим, що він має дивну наркотичну властивість, завдяки якій потяг до паління перетворюється на звичку, з якою дуже важко боротися.
У середині 30 -х років XVI ст. тютюн почали культивувати в Європі під назвою “нікотин” на честь Жана Ніко, який першим почав його тут розводити.
Спочатку його визнавали як ліки. Так, французька королева нюхала тютюн для заспокоєння головного болю.
У Росію тютюн завезли англійські купці через Архангельськ у 1585 р. Вони привчили до паління багатьох поморів, а потім тютюн почав поширюватись далі.
Тим часом не всі європейські країни визнавали тютюн. Наприклад, в Італії його було оголошено “забавкою диявола”. Римські папи пропонували навіть відлучення від церкви осіб, які палили або нюхали тютюн. Для повчальності нащадкам п’ятеро монахів, обвинувачених у палінні, були живцем замуровані в монастирську стіну.
В Англії в XVI ст. курці прирівнювалися до ворогів, і їх водили вулицею з мотузкою на шиї. А в 1604 р. король Якоб Стюарт, прийнявши престол, оголосив паління “шкідливим, неблагочестивим та негідним цивілізованої людини заняттям”. Він видав трактат “Про шкоду тютюну”, який закінчувався словами : “Звичка, противна для ока, нестерпна для носа, шкідлива для мозку, небезпечна для легенів…” Це була перша популярна книжка про паління.
Боротьба проти тютюну велася запекла, але перемогла тютюнова індустрія, оскільки давала великі прибутки.
Та чи перемога це?
Розглянемо, що відбувається в нашому організмі, коли він так гостро реагує на тютюн.
Через підпалений та повільно жевріючий тютюн (жевріючий тютюн має температуру близько +300 С, а при затяжці — близько +1000 С) захоплюється повітря, те саме повітря, яким ми постійно дихаємо, воно часто-густо отруєне всілякими токсинами. Кисень, який міститься в цьому повітрі, проходить через жевріючий тютюн і посилює його горіння. Відбувається так звана суха перегонка продуктів горіння, в даному випадку тютюну зі всілякими домішками. Продукти перегонки разом із залишками повітря потрапляють до легенів.
Наявність у тютюновому димі радіоактивних елементів – сполук калію, свинцю, полонію, стронцію та інших – призводить до того, що людина, яка палить за день пачку цигарок, одержує дозу опромінення в 3-5 раз вищу від тієї норми, яка встановлена міжнародною угодою захисту від радіації. Зверніть увагу, що рак легенів, який посідав на початку століття останнє місце серед онкологічних захворювань, зараз перейшов на друге місце і поступається лише раку шлунка, який, до речі, теж часто спричинюється палінням. Паління являє собою небезпечне соціальне явище, оскільки пасивні курці піддаються ризику захворіти не менше, ніж ті, що їх обкурюють.
Перебування некурця хоча б годину в закритому приміщенні викликає стан, аналогічний тому, який виникає після випалювання чотирьох сигарет. Якщо протягом робочого дня немає можливості провітрити кімнату, то всі присутні теж одержують значну дозу канцерогенних речовин.
Доведено, що 35% шкідливих речовин тютюнового диму згоряє, 25% — поглинає курець, решта – отруює повітря приміщення, в якому палять.
Спеціальні лабораторні дослідження показують, що в сечі маленьких пасивних курців завжди виявляються ті чи інші компоненти тютюнового диму, як правило, нікотин і карцогенні смоли. Так, у дітей батьків-курців вміст нікотину в сечі майже в 90 разів вищий, ніж у тих, що не палять. У повітрі, що вони вдихають, якщо навіть уже не перебувають в прокуреному приміщенні 5-10 і більше годин, міститься збільшена кількість чадного газу в порівнянні з видихом дітей, які не піддавалися дії тютюнового диму.
Скільки цигарок пасивно “палять” діти завзяти